06.10.2009

Журнал за 24 години. Український казус

3 жовтня у Києві в приміщенні «Інтерньюз-Україна» вперше відбувся флешмоб-проект «Журнал за 24 години». Концепція проста: група журналістів-ентузіастів (і не тільки), що прагнуть самореалізації, збирається, протягом доби створює повноцінний журнал і викладає його у вигляді pdf-файлу в мережі.
Вперше ідея такого проекту виникла та була реалізована цього року в Бельгії,
згодом у Росії. До речі, того ж дня, 3 жовтня, креативна група, що базувалася переважно в Пермі, але у складі якої були мешканці Москви, Санкт-Петербурга, Кунгура та інших російських міст, створила свій журнал. Паралельно з київським флешмобом одночасно стартував аналогічний проект у Харкові.
Київський досвід проведення подібного проекту в Україні цілком виправдав відомий вислів про те, що де два українці, там три гетьмани. Суботнього ранку вже у приміщенні «Інтерньюз-Україна» ТК несподівано виявила аж дві команди, які незалежно одна від одної мали намір зробити свій журнал. Ініціаторами «Журналу за 24 години» стали Ірина Маркова, Олена Дуб та Віталій Мороз - учасники інтерньюзівського проекту MediaNext (проект для підвищення кваліфікації українських журналістів у сфері нових медіа та ознайомлення їх із найостаннішими інструментами цифрової журналістики).



Команда «Журналу за 24 години» намагалася максимально використати знання, навички та контакти, отримані під час навчання нових медіа у проекті MediaNext
Протягом трьох тижнів у соціальних інтернет-спільнотах Livejournal і Twitter вони вели анонсування майбутнього флешмобу, пояснюючи правила та запрошуючи всіх охочих долучитися до проекту. Як наслідок - більш як 20 українських журналістів і блогерів зібралися на Ризькій, 15 і ще більш як 60 професіоналів зі сфери медіа відгукнулися й заявили про свою дистанційну готовність зробити внесок у проект.
Другу команду збирав головний режисер Нового каналу Павло Новіков протягом двох днів після того, як він не порозумівся з ініціативною групою слухачів проекту MediaNext. На прохання пана Новікова до цієї групи долучилися ведучий «Свободи слова» Андрій Куликов, шеф-редактор ТК Наталя Лигачова, Ірина Штогрин («Радіо Свобода»), Леся Штогрин (СТБ), Володимир Войтенко («1+1»), Артем Горячкін («Лівий берег»), Сергій Кузін («Русское радио») та інші.



Команда «Журналу за добу» обговорює, як протягом роботи над проектом вибудувати жаданий образ нашої країни. І щоби при цьому журнал вийшов не гірший за Esquire
Результатом зусиль першої команди став «Бомjour» - журнал про happy people і про те, як бути щасливим. Друга команда презентувала видання під назвою «ukraЇnext», поклавши в основу концепції свого журналу «образ України очима активних людей, які хочуть зрозуміти: що робити з країною».
Судячи з обговорень, що ведуться в мережевих спільнотах обох команд, учасники цих проектів пережили унікальний досвід та хотіли би його повторити в майбутньому. Тим часом ТК звернулася по коментар до Костянтина Квурта, голови правління МГО «Інтерньюз-Україна», і поцікавилася, як він оцінює результати проекту.
- Насамперед слід зрозуміти, - сказав пан Квурт, - що це був експеримент, такого в Україні ще не було. Для «Інтерньюзу» як для інноваційної компанії було важливо сприяти такій незвичайній ініціативі. За нашої грантової підтримки було організовано навчальний проект із нових медіа МеdiaNext, але аж ніяк не створення яких-небудь продуктів. Тобто все відбувалося на голому ентузіазмі, а ми просто надали своє приміщення обом командам.
Мені особисто більше сподобався журнал «ukraЇnext», тому що він більш ґрунтовний. Зате «Бомjour» вийшов мистецьким, богемним.
А стосовно того, що паралельно йшла робота відразу над двома проектами, скажу одне: добре, що проект все-таки відбувся. І добре, що таких проектів у нас два. Творчі проекти відбуваються завдяки амбіціям творчих людей. Коли забагато амбіцій в політиці і коли заради їх задоволення йдуть на зраду національних інтересів, це погано. А коли йдеться про творчі змагання, нехай їх буде більше, бо тоді з'являється більше продукту, який цікавий суспільству.
Фото Яни Новосьолової
Источник: Телекритика

Комментариев нет: